Мерчанський Володимир Вікторович кандидат економічних наук, доцент, Харківська державна зооветеринарна академія СІЛЬСЬКЕ ГОСПОДАРСТВО ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ У ЗАБЕЗПЕЧЕННІ ПРОДОВОЛЬЧОЇ БЕЗПЕКИ УКРАЇНИ Кожна країна переймається питанням продовольчої безпеки, рівень якої передусім формується за рахунок потенціалу аграрного сектору. Аграрний сектор постійно знаходиться під посиленим впливом держави оскільки продовольчі ресурси формуються в процесі агропромислового виробництва. Аграрний сектор економіки України має високий потенціал росту виробництва продукції, особливо в теперішній період, коли відбувається трансформаційні зрушення в структурі економіки. Сільське господарство України завжди було, є і буде стратегічним ресурсом економіки. На сьогодні важливо оцінити роль кожного регіону у формуванні продовольчої безпеки країни. Одним з флагманів виробництва сільськогосподарської продукції в Україні є Харківська область. Територія Харківської області на 2017 рік становить 3141,8 тис. га, або 5,2% від загальної площі країни. За площею область займає четверте місце на Україні – після Одеської, Дніпропетровської та Чернігівської областей. Площа сільськогосподарських угідь та ріллі у володінні та користуванні сільськогосподарських підприємств і господарств населення становить 2187 тис. га, або 69,6% від загальної площі області. Значний відсоток розораності території області свідчить про високий розвиток галузі рослинництва. У 2017 році в Харківській області було вироблено продукції сільського господарства у всіх категоріях господарств на суму у 14100,4 мільйона гривень, або 5,7% від загального виробництва по Україні. За цим показником область посіла п’яте місце. У розрізі галузей виробництво сільськогосподарської продукції характеризується наступним даними: на долю галузі рослинництва припадає 6,2% загального виробництва, що відповідає другому місцю, а на долю продукції тваринництва припадає 4,2%, що відповідає восьмому місцю. Сільськогосподарську діяльність в 2016 році в області здійснювало 1967 підприємств, у тому числі 1211 фермерських господарств. В галузі рослинництва сільськогосподарські підприємства спеціалізуються на вирощуванні зернових і технічних культур. Так, у 2017 році в сільському господарстві області було вироблено 6,2% зернових і зернобобових культур, 5,7% цукрових буряків, 8% соняшнику, 1,6% сої, 4,9% картоплі, 7,4% овочевих культур від загального виробництва по Україні. У 2017 році область зібрала врожай зернових — понад 3,8 млн т, вийшла на друге місце в державі за валовим збором пшениці та соняшнику [1]. Галузь тваринництва Харківської області має свої специфічні складнощі, що дає основу для її характеристики, як багатогалузевого тваринництва. Найбільш поширеними напрямами спеціалізації тваринницьких господарств в області в даний час є: молочне скотарство, свинарство, птахівництво. По всіх категоріях господарств на 1 січня 2018 року утримувалося – 185,7 тис. голів великої рогатої худоби, в тому числі – 88,3 тис. корів; свиней – 166,5 тис. голів; овець та кіз 72,3 тис. гол; птиці – 7,5 млн голів. За чисельністю поголів’я дійної череди в аграрних підприємствах область посідає четверте місце серед регіонів держави, за її продуктивністю — третє (68 ц). По всіх категоріях господарств у 2017 році було реалізовано 124 тис. тонн м’яса, вироблено 522,5 тис. тонн молока, 554,9 млн штук яєць [2]. Харківська область займає важливе місце у виробництві сільськогосподарської продукції й наділена вагомим природно-ресурсним потенціалом, проте досягнуті результати в повній мірі не задовольняють зростаючі потреби в продовольчих ресурсах. Агропромисловий комплекс Харківщини потребує інвестицій в технологічне переоснащення виробничих потужностей, зміни у законодавстві для посилення державної підтримки та розвитку малих і середніх форм господарювання. Все це повинно підвищити рівень життя сільського населення, розширити пропозиції сільськогосподарської продукції, сприяти збуту продукції за доступними цінами, що збільшить рівень споживання продуктів населенням. Також треба враховувати й ті фактори, які не належать до сфери аграрного виробництва, але мають негативний вплив на продовольчу безпеку країни. До основних факторів можна віднести насамперед високий рівень корупції, політична нестабільність, низька купівельна спроможність населення через знецінення гривні та росту цін. Таке становище гальмує фінансування інноваційних проектів в сільському господарстві. Література: 1. Рослинництво України. Статистичний збірник за 2017 рік. Державний комітет статистики України. - 2017. -222 с. 2. Тваринництво України. Статистичний збірник за 2017 рік. Державний комітет статистики України. - 2017. -165 с.

Проблеми виробництва і споживання молока і молочних продуктів набувають велику актуальність і наростаючим ступенем входять в залежність від загальних тенденцій розвитку світового ринку продовольства. Так, зміни в молочному підкомплексі обумовлені процесами глобалізації світової економіки, перетворенням ринку молока і молочних продуктів, змінами соціальних моделей харчування населення, впливаючи на структуру агропродовольчихринків, зростанням рівня інформаційно-технічного забезпечення, погіршенням екологічної ситуації, досягненнями світової науки в даній області. Одним із складових АПК є молокопродуктовий підкомплекс, що включає в себе сукупність підприємств сільськогосподарського та промислового виробництва, які зосереджені на виробництві, переробці та збуті молочної продукції. Найбільш розповсюдженим продуктом є саме коров’яче молоко, яке становить 83 % усього обсягу молока, яке виробляється у світі1.

ПРОБЛЕМИ І ПЕРСПЕКТИВИ ІННОВАЦІЙНОГО 
РОЗВИТКУ АГРАРНОГО СЕКТОРА ЕКОНОМІКИ 
В УМОВАХ ІНТЕГРАЦІЙНИХ ПРОЦЕСІВ 

Мерчанський В.В. Конкурентоспроможність підприємства та управління стратегією його розвитку: колективна монографія. / В.В. Мерчанський, В.М. Клочко, І.М. Клочко – Х.: вид-во Бровін О.В., 2010 – 158 с.